Уміння знаходити
обдарованих та здібних дітей - талант, уміння їх вирощувати – мистецтво. Але
найважливішим є любов до дитини!
Актуальність
проблеми
Сьогодні у сучасному суспільстві,
яке характеризується стрімкими змінами в різних сферах життя: політичній,
економічній, науковій і культурно-мистецькій, поряд з освіченою та фаховою компетентністю
особливого значення набувають уміння людини самостійно мислити, висувати
нестандартні ідеї та прогнозувати, виявляти творчий підхід у будь - якій
діяльності . На
зміну старій уніфікованій школі, зорієнтованій
на середнього учня, приходить нова система альтернативної освіти,
спрямована на ефективний розвиток обдарованих дітей.
Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна
еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет. Тому перед кожним
учителем стоїть завдання, спрямоване на забезпечення формування
інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для
всебічно обдарованої молоді. Адже обдаровані люди приносять велику користь
суспільству, державі, є її гордістю. Тому перед суспільством, державою, школою
і сім’єю постає проблема навчання і виховання таких дітей.
Психолого –
педагогічне трактування
Поняття обдарованості не
дістало загальновизнаного визначення. Найпоширенішим є трактування німецького
психолога В. Штерна. Він формулює його так: "Обдарованість - це загальна
здатність індивіда свідомо орієнтувати своє мислення на нові вимоги; це
загальна здатність психіки пристосовуватися до нових завдань і умов
життя". Це визначення
зазнало критики, зокрема з боку англійського психолога Ч. Спірмена, який
спрямував свої заперечення проти "пристосування" і теологічності
штернівського визначення. Незважаючи на це, формулювання В. Штерна залишається провідним у
сучасному трактуванні проблеми обдарованості.
Обдарованість - це ніби природний дар, який людина одержує, щось спадково
зумовлене. Природні задатки організму самі собою не детермінують однозначно
обдарованості людини. Вони лише є невід'ємним компонентом тієї системи умов,
які визначають розвиток особистості, її обдарованість, що виражає внутрішні можливості розвитку
не організму як такого, а особистості.
Для динаміки обдарованості особливо суттєве значення має
оптимальність рівня вимог, що висуваються під час діяльності людини, наприклад,
вимог, які ставить учневі навчальна програма. Щоб стимулювати розвиток, ці вимоги
мають бути досить високими, проте посильними.
У літературі по проблемі обдарованості питання про загальну і спеціальну
обдарованість є найбільш дискусійним.
Ч. Спірмен, обстоюючи положення про існування загальної обдарованості, у
своїй теорії "двох чинників" розглядає її як "загальну
обдарованість" (genetal ability), або "загальний чинник"
(general factor), поряд із спеціальними здібностями. Існування загальної
обдарованості визнають також В. Штерн, Е. Мейман та ін. Найрішучішими
опонентами цього погляду є Т. Циген, Е. Торндайк, тобто представники
асоціативної психології. «Загальної здібності інтелекту або обдарованості не існує», - стверджує Т. Циген. Під поняттям «обдарованість» слід розуміти певні
інтелектуальні задатки, пам'ять з її численними підвидами, утворення понять і
так зване "комбінування". Бувають не тільки спеціальні здібності, а й
загальна обдарованість у спеціальних здібностях (С.Л. Рубінштейн). При
визначенні обдарованості досягнутий рівень чи результат розвитку має
співвідноситися з умовами розвитку.
Обдарованість є своєрідним поєднанням здібностей, від яких залежить
можливість досягнення більшого або меншого успіху у виконанні тієї чи іншої
діяльності.
Можна сказати, що обдарованість дитини - це поєднання трьох характеристик:
інтелектуальні здібності, творчий підхід, наполегливість.
Форми та методи
роботи
Працюючи
над проблемою «Розвиток творчих
здібностей і обдарувань на уроках інформатики», ставлю перед собою таку мету:
Ø Зробити уроки
інформатики справжньою школою духовності та творчості.
Ø Налагодити тісну
співпрацю між учителем та учнем.
Ø Навчити учнів
самостійно здобувати знання, творчо мислити і без страху підходити до вирішення
будь-якої життєвої ситуації.
Ø Формувати творчу
особистість, розвивати індивідуальні здібності і талант.
Ø Виховати національно свідомого, освіченого,
цивілізованого громадянина України.
Завдання:
Ø Створити
в класі творчу атмосферу.
Ø Виявити
здібності учнів, розвивати їх якомога повніше.
Ø Зробити
вивчення кожної теми чимось близьким для учня, таким, що викликає роздуми,
почуття.
Ø Формувати
вміння ставити мету і досягати її.
Ø Формувати
вміння правильно і образно висловлювати власну думку.
Ø Навчити
дитину бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ.
Для втілення даної мети та завдань виділяю 4 етапи:
визначення типу обдарованості, вибір методів та форм роботи з обдарованими
дітьми, співпраця з батьками, демонстрація досягнень обдарованих дітей. (Додаток 1)
На І етапі при визначенні типу обдарованості можна скористатися методикою
Клименка, Хаана і Кафа, різноманітним тестуванням та анкетуванням.
ІІ етап – це робота на уроці. Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні
заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має
доповнюватися науковими
відомостями, які обдаровані діти можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань
у той же час, що й інші учні, але за рахунок швидшого темпу обробки навчальної інформації. Практично на
кожен урок готую і пропоную
індивідуальне завдання такого обсягу, щоб частина його була виконана на
уроці, інша – вдома. Завдання обираю нестандартні так, щоб до них був
застосований творчий підхід.
Серед методів навчання обдарованих учнів мають преваліювати
пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок,
самостійна робота, метод проектів. Контроль за навчанням повинен стимулювати поглиблене
вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань
у нові ситуації, розвиток творчих елементів у навчанні. Домашні завдання
повинні мати творчий, диференційований характер. При цьому слід прагнути постійного зростання рівня
творчості обдарованих дітей, знаходити оптимальні співвідношення всіх видів їх
діяльності, щоб одержати найкращі результати. Учителю треба звернути увагу на те, що, ставлячи проблему, варто
залишати “нерозв’язані питання”, відповідь на які учні повинні одержати
самостійно з різних джерел: літературних, експериментальних, шляхом
консультацій тощо. Саме тому на своїх уроках я використовую такі
методи:
Ø «Заздалегідь» (див. урок 4);
Ø «Уповноважуючи…»
(див. урок 3)
Ø «Лото» (Додаток 2);
Ø «Кросворд» (Додаток 3);
Ø «Бліц-опитування»
(див. урок 3);
Ø «Прес» за схемою:
«Я вважаю, що…тому що…Наприклад…Отже…» (у випадку, коли потрібно обґрунтувати
свій вибір методу розв’язання завдань).
На уроках, де використовуються групові форми роботи,
таким обдарованим учням надається можливість виступити в ролі учителя.
З метою формування в учнів навичок самостійного
оволодівання новими знаннями та інформацією, мною, у співавторстві з кандидатом
фізико-математичних наук, доцентом кафедри математичного моделювання ЧНУ
Піддубною Л.А. та вчителем інформатики гімназії №7 Кишкан С.І., був розроблений
комплекс практичних робіт «Системи керування базами даних». У даному комплексі
висвітлено покрокове виконання всіх практичних робіт. Таким чином я готую учнів
до навчання у ВНЗ.
Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці,
доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем
позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або
участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів інформатики, історії,
фізики, математики та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів
творчості, зустрічі з ученими тощо. Учні, які відвідують гурток «Байт» під моїм
керівництвом, створили веб-сайт нашої гімназії
www.gym7-cv.ho.ua. Його постійно
вдосконалюємо, доповнюємо цікавим матеріалом, новими веб-сторінками.
Індивідуальні
форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в
очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідницьку роботу. Постійно стежу за розвитком інтересів і
нахилів учнів, допомагаю їм в обранні профілю позашкільних занять.
Помітна
роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук
України, її територіальним відділенням. Саме тому я спонукаю своїх учнів вступати в МАН на відділення «Комп’ютерних
наук».
Для того, щоб робота з обдарованими дітьми була більш результативною, на
ІІІ етапі співпрацюю з батьками. Необхідні при цьому здібності будуть
розвиватися як у школі, так і вдома. Тому проводжу з батьками обдарованої
дитини індивідуальні бесіди, залучаю їх до проведення учнівських конференцій,
захистів проектів, презентацій, створення Web-сайтів тощо.
Адже батькам завжди приємно спостерігати, як їхня дитина демонструє свої
знання, вміння, кмітливість.
У свій час В.Сухомлинський сказав: «Пам’ятайте, що радість успіху – це
могутня емоційна сила, від якої залежить бажання дитини бути хорошою. Діти
люблять труд, в процесі якого виходить щось красиве, незвичайне». Тому ІV етап передбачає
демонстрацію робіт учнів.
Висновки
Усі описані методи роботи є діючими, пройшли адаптаційний
період і мають свої результати. Досвід своєї роботи презентувала на обласній
науково-практичній конференції «Модернізація методики та системи навчання в
галузі природничо-математичних дисциплін» (виступ «Організація роботи з
обдарованими дітьми» (2009 р.), міській (виступ «Упровадження інформаційної
компетентності на уроках інформатики» (2010 р.). Також ділюся досвідом роботи
на сторінках журналу «Інформатика в школі» та «Информатика все для учителя».
Як відомо, в учительській роботі кінцевий результат визначається
успіхами вихованців. З 2007 р. – 2012 р. мої учні є переможцями ІІ та ІІІ
етапів Всеукраїнських олімпіад з інформатики, постійно є призерами міського конкурсу
«Інформатик», обласних конкурсів «Байт» та «Космос».
Отже, ідеї, викладені у дослідженнях педагогів, моя робота з обдарованими
учнями привели до вироблення певних правил, якими я керуюсь у своїй роботі:
- Стимулювати учнів до
розмірковування, використання різних способів виконання завдань без страху
помилитися, дати неправильну відповідь.
- Заохочувати учнів знаходити власні
способи виконання завдань.
- Створювати такі педагогічні ситуації, які дозволяють кожному
учню проявляти ініціативу, надавати право самостійно приймати рішення.
4.
Моделювати життєві ситуації, використовувати рольові ігри, спільно розв'язувати проблеми.
5.
Показувати учням перспективи їх навчання.
Кожна людина індивідуальна, і обдарованість визначає її характер,
схильність до чогось чи захопленість чимось. Але розвиток таланту залежить від
бажання постійно працювати та удосконалюватися.
Кожна людина народжується талановитою, а чи розвине вона свій талант,
обдарованість залежить від обставин, у яких дитина буде жити, вчитися, і залежить
від її бажання, бо талант можна розвинути і «закопати». Існує така біблійська
притча: «Батько дав по одному «таланту» (грошова одиниця в той час) своїм
синам, і через певний час він прийшов до своїх дітей. Один син, якому батько подарував
«талант», використав на розведення господарства. Другий - сказав батькові: «Я
закопав свій «талант» так глибоко, що ніхто його не знайде.» Коли батько це
почув,він гірко заплакав.» Із тих пір існує вислів «закопати талант», тобто не
розвивати його, а знищити. Тому моє завдання полягає в тому, щоб створити таку
ситуацію, в якій би мої учні свій талант тільки розвивали.
Отже,
можна сказати, що одне з головних завдань учителя в роботі з обдарованими учнями – це побачити в кожному з них
індивідуальність. При цьому слід мати на увазі, що сама обдарованість - індивідуальна. В одних випадках вона як весняна квітка, що рано
викликає подив і милування. В інших – вона
захована у внутрішньому світі дитини, закрита різними комплексами, переживаннями,
особливостями темпераменту і характеру.
Помітити обдарованість, відкрити її, допомогти розкритися - ось головне моє покликання.
Використані джерела:
1.
Аніскіна Н. Педагогічна підтримка
обдарованості.-К.:Шкільний світа, 2005
2.
Максименко М. Робота з обдарованими учнями в умовах
використання ІКТ у гімназії.-К.: Інформатика, 2008, №5, с.16-22
3.
Розум Л. Робота з обдарованими учнями на уроках
інформатики.-К: Інформатика, 2004,№3, с.6-7
4.
Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти томах. Том 5.
Статті – К.: «Радянська школа», 1977, 639 с.
5.
Карпенко З.С. Експресивна психотехніка для дітей.-К.: НПЦ
Перспектива, 1997, 96 с.
6.
Вовченко О.В. Про
здібності людини. Талант // Позакласний час. -2003. - №6. - С.45-47.
7.
Трофімчук С.К. Юні обдарування // Завуч. – 2005. – №28. –
С.15.
8.
Клепіков
О.І., Кучерявий І.Т. Основи творчості особи.-К.:Вища школа, 1996.- 295 с.
9.
Пшеничка П. Розвиток творчих здібностей учнів
//Шлях освіти.-1999,№1, с.24-27.
