ОПИС ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ РОБОТИ
В
умовах мінливого сьогодення перед школою стоїть завдання, яке полягає у
«…створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного
громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і
навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної
культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну,
незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову
європейської та світової спільноти» (Національна
доктрина розвитку освіти); «…формуванні особистості учня, розвиток його
здібностей і обдарувань» (Закон України
«Про загальну середню освіту»).
Тому
проблема, над якою я працюю: «Проектна
робота з інформатики як засіб формування стійкої мотивації до навчальної
діяльності, пізнавальної активності та ключових компетентностей з інформатики»,
є актуальною в контексті відповідності освіти потребам життя і широкого
визнання компетентнісного підходу в країнах Європи.
Актуальність
педагогічного досвіду визначається
необхідністю розв’язання суперечності між тенденціями інновацій в освіті і
традиційними технологіями навчання й виховання учнів.
Об’єкт
дослідження – шляхи формування
стійкої мотивації до навчальної діяльності, пізнавальної активності та набуття
учнями ключових компетентностей з інформатики, а предметом – проектна
діяльність, яка забезпечує цей процес.
Основна
ідея досвіду: сплановане й постійне
застосування проектної діяльності, як складової частини освітнього процесу при
вивченні інформатики, підвищує рівень засвоєння навчального матеріалу учнями,
удосконалює урок в цілому, підвищує його ефективність та є необхідним для
формування стійкої мотивації до навчальної діяльності, пізнавальної активності
та ключових компетентностей.
Метод проектів спочатку називали «методом проблем»:
він виник і поширився ще у 90-і роки ХІХ ст., розвивався в межах гуманістичної
філософії та освіти, в педагогічних
поглядах американського педагога Джона Дьюї та його послідовників В.
Килпатріка, Е. Коллінгса, Е. Паркхерста.
Починаючи
з 90-х років ХХ ст., метод проектів повернувся в освітянську практику і став
предметом наукових педагогічних досліджень. Він розглядався із
загальнопедагогічних позицій (В. Гузеєв, Н. Кисельова, І. Колесникова, М.
Морозова, О. Новиков) і методичних особливостей застосування (О. Волжина, Л.
Масол, Н. Матяш, Є. Полат, Г. Сазоненко, В. Симоненко). Ученими досліджувалася,
зокрема, проблема ролі методу проектів у контексті особистісно-орієнтованого
навчання (І. Джужук, О. Блохін); його функцій як засобу формування ключових
компетентностей (Г. Голуб, Н. Пахомова, О. Чуракова), активізації пізнавальної
діяльності учнів (О. Гребеннікова, Н. Замошнікова), розвитку творчих здібностей
(М. Сердюк, Т. Шевцова). Метод
проектів детально розробили
творці системного курсу «Intel® Teach to the future (Навчання для
майбутнього)».
В
«Українському педагогічному словнику» С. У. Гончаренка метод проектів – це
організація навчання, за якої учні набувають знань і навичок у процесі
виконання практичних завдань-проектів, які поступово ускладнюються [9].
Орієнтуючись на глобальні цілі системи освіти ставлю перед собою завдання:
Ø підготувати
випускників, що володіють сучасними технологіями;
Ø допомогти
опанувати такими прийомами, які дозволять розширювати отримані знання
самостійно упродовж всього життя;
Ø сприяти розвитку
творчого потенціалу учнів;
Ø створити умови
для формування в учнів адекватної самооцінки;
Ø були здатні
робити вибір та нести за нього відповідальність;
Ø сприяти
формуванню комунікабельності, вміння працювати в команді, тобто сформувати
компетентності, яких потребує сьогодні суспільство.
Я, як учитель, в своїй роботі пішла шляхом розумного
суміщення традиційної й особистісно-орієнтованої системи навчання з включенням
елементів проектної діяльності в звичайний урок. Також в роботі використовую
такі інноваційні технології, як організація групової навчальної діяльності,
робота в парах змінного складу, технологія створення ситуації «успіху».
Застосовуються
різноманітні форми роботи, а саме: групове навчання під керівництвом вчителя,
самостійне здобуття учнями знань, бесіди, дискусії, нетрадиційні уроки,
інтегровані уроки, позакласні заходи з предмету, проектно-дослідна діяльність. Дані
форми підвищують ефективність як уроку, так і роботи учнів, заощаджують час,
дозволяють робити процес навчання більш цікавим, в короткі терміни змінювати
різні види діяльності, закріплювати й розвивати навички й вміння самостійної
роботи, формувати мотивацію, активізувати пізнавальну діяльність, підвищувати
якість знань і формувати ключові компетентності.
Окрім
методу проектів, використовуються такі активні методи навчання, як групові
обговорення, мозковий штурм, мікрофон, пошук інформації, «навчаючи – вчуся»,
рольові та ділові ігри, кейс-метод.
Сучасні освітні технології та активні методи навчання, які використовуються
в роботі, надають навчанню природний характер, а навчальна діяльність стає
засобом реалізації потенціалу учня та розвитку особистих здібностей від рівня
освітнього стандарту до творчості.
На кожному уроці,
намагаючись створити доброзичливу, максимально демократичну атмосферу, у центрі
навчального процесу ставиться учня, який відчуває себе співавтором заняття, створюються
умови для спонукання учня творчо мислити, розвивати здібності, нахили та діяти
на власний розсуд, дається можливість самостійно працювати та мати можливість
контактувати з вчителем як особистість з особистістю.
Формування всіх ключових компетенцій здійснюється на кожному уроці. Проте,
варіюючи зміст завдань, форми та методи роботи на окремих уроках, учитель
спрямовує процес навчання на формування тієї чи іншої компетенції. Таким чином
формує предметні компетенції, а через них – надпредметні та ключові.
Проектна
робота дозволяє виключити формальний характер освітнього процесу й активізує
взаємодію ланцюжків «учитель – учень», «учень – учень», «учень – група» для
досягнення практичного результату.
На
початку навчального року, аналізуючи можливості матеріалу з інформатики щодо
використання проектної технології, учителем разом із учнями створюється банк
тем різного ступеня складності.
Разом
з учнями було виконано різні типи проектів (Додаток 2).
Метод проектів використовується на різних етапах
вивчення тем курсу інформатики. Склалася наступна система роботи. Розглядається
теоретичний матеріал, учні переходять до виконання практичних завдань, які вже
можуть бути або міні-проектами, що розв’язують задачі засвоєння навчального
матеріалу («Моя візитка», «Реклама-презентація країни», «Обери ПК»), або певною
частиною проектів середньої тривалості («Портфоліо для успішної кар’єри»,
«Розробка питання», «Соціологічне
дослідження», «Маркетинговий план», «Грамотний покупець») чи
довгострокових проектів («Світ комп’ютерних програм», «Дизайн офісних приміщень»)
(Додаток 3).
Наприклад, при вивченні текстового процесора краще
працювати з текстом, який був би цікавий і пізнавальний для учнів. У цьому разі
не підійде простий, механічний передрук чужого, часто нудного й незрозумілого
тексту, а от побачити власний текст у друкованому вигляді та ще й красиво
оформленим, без помилок, з ілюстраціями приємно кожному. Вихід знайшовся легко:
створення та оформлення міні-газети «Це цікаво» на одну з актуальних тем
сучасного життя.
Працюючи в «режимі виконання проекту», учні дістали
набагато більше знань і задоволення, порівняно з роботою в «режимі вправ». Учні
усвідомили переваги роботи з електронним текстом і побачили можливість
застосування отриманих знань і умінь в повсякденній практиці.
Проектна діяльність дозволяє вирішити проблему
різнорівневої комп’ютерної підготовки та залучення до активної пізнавальної
діяльності кожного учня, застосування на практиці отриманих знань та чіткого
усвідомлення де, яким чином і для яких цілей ці знання можуть бути застосовані.
Оцінка, виставлена не за відтворення пройденого
матеріалу, а за вміння самостійно розширювати свої знання, знайти їм практичне
застосування, вміння працювати в колективі, є гарним стимулом для подальшого
навчання.
Великий інтерес у учнів до курсових проектів «Світ комп’ютерних програм» із самостійного оволодіння певним
прикладним програмним забезпеченням.
Розвитку
мотивації та пізнавальної активності сприяє залучення до проектної діяльності
вчителів-предметників. Наприклад, разом із учителями біології було розроблено
проекти на тему «Біосинтез білка». Із
вчителями фізичної культури та української мови – проект «Мої враження».
Найскладнішим в роботі є процес прояву й уточнення інтересів учнів,
формулювання задуму майбутнього проекту.
Саме на уроках інформатики метод проектів може бути використаний повною
мірою, оскільки дозволяє поставити учня в центр навчальної діяльності, вирішити
проблему позитивної мотивації, активізації самостійної творчої діяльності,
отримання позитивних емоцій завдяки створенню реального продукту власної праці,
а працюючи в групах, прийти до висновку, що від успіху кожного залежить успіх
всіх партнерів, а це великий стимул до активного засвоєння знань, та дозволяє
за найменших витрат ресурсів створити «природне середовище» для формування
компетентностей учнів (Додаток 1).
Учні
ліцею були учасниками й ставали переможцями олімпіад з інформатики, конкурсу-захисту
робіт МАН, конкурсів: «Проект в дії», що проводиться в ліцеї, «Деснянський –
район, в якому я живу, мені його розвивати», «Комп’ютерні презентації», який
проводить Київський міжнародний університет, «Інформаційні технології очима
дітей», «Intel-Техно» та ін.
Основними
результатами педагогічної діяльності є:
Ø якісна мотивація
навчальної діяльності;
Ø стійкий
пізнавальний інтерес до предмету;
Ø позитивна
динаміка рівня навченості, володіння сучасними технологіями;
Ø міцні навички
проектної діяльності, висока активність участі в дослідній, проектній
діяльності;
Ø усвідомлення
цінності творчого відкриття учнів;
Ø позитивна
динаміка рівня сформованості ключових компетентностей;
Ø підвищення рівня
задоволення учнів та їх батьків якістю освіти школярів.
Підводячи
підсумки проведеної роботи, можна стверджувати, що застосування цих розробок
допоможе вчителям створити свій неповторний стиль проведення уроків
інформатики, підвищивши якість викладання, зробити їх цікавими і для дітей, і
для них самих, привити дітям любов до інформатики, посприяти становленню
цілісного інформаційного світогляду учнів.
Література:
1.
Головіна Л.М. Активізація пізнавальної діяльності учнів. – М.: Проспект,
2003. – 242 c.
2. Єрмаков І.Г. На
шляху до школи життєвої компетентності: проектний підхід/ метод проектів:
традиції, перспективи, життєві результати.
-К.: 2003.
3. Іванов С.В. Типи
і структура уроку. -М.: 1981.
4. Intel. Навчання
для майбутнього. –К.: Нора-прінт, 2005.
5. Компетентнісний
підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека
з освітньої політики / Під. заг. ред. О.В.Овчарук. -К.: К.І.С., 2004. -112 с.
6. Морзе Н.В.
Методика навчання інформатики. Ч.1. Загальна методика навчання інформатики.
-К.: 2004.
7. Пометун О.,
Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання. -К.: А.С.К., 2003.
8. Родигіна І. В.
Компетентністно орієнтований підхід до навчання. – Х.: Основа, 2005. -96 с.
(Б-ка журналу «Управління школою»; вип. 8 (32)).
9. Український
педагогічний словник/ За ред. С.У. Гончаренка. -К.: Либідь, 1988. -636 с.
10. Учебные проекты
с использованием Microsoft Office: Учебное пособие. – М.: БИНОМ. Лаборатория
знаний, 2006.
11. Фридман Л.М. Мотивація навчання і її виховання у
школярів. - М.: 1983.
12. Єгорова М.Є.
Застосування педагогічних технологій у процесі навчання інформатики// Комп’ютер
у школі та сім’ї. -2002. -№2.
13. Лисенко С. Про
проекти // Відкритий урок. 2003. - №17. – С.17-18.
14. Чернишова Р.,
Андрюханова В. Мета сучасної школи – компетентність// Директор школи. Україна.
-2001. - №8. – С. 91-96.
